Бараболя
Семен Венцимеров
У темну смугу заведе недоля –
Таке зi мною сталось кiлькакрат --
Тодi iзнов врятує бараболя --
Безцiнний кожен крихiтний карат.
Печена, чи товчена, чи «в мундирi»,
З олєю, цибулею, чи так,
Чи смажена, чи скромно – у гарнiрi –
Завжди у бараболi лiпший смак.
-- «Картоплю» заміняє «бараболя»,
А «ліпший» замість «кращий"? Дивина... –
Зрости у Чернiвцях судила доля,
А мова чернiвцiвська – ось вона...
На Київськiй у лантуху дiрявiм --
Вшанована як головна в сiм’ї...
Голодомор пiслявоєнний краєм
Задiв мене у першi днi мої.
I я сердечно вдячний бараболi.
Несу ту дяку крiзь усе життя...
В руцi – велика, тепла... Їм поволi...
Нехай бiда iде без вороття...
..
прочтений: 5
раздел: городская лирика
дата публикации: Jan 19, 2008
написать комментарий
сообщить о спаме
|
Ещё стихи
|