Мій тиран
Клеопатра
Занадто гостро тебе відчуваю,
Неначе клеймо на тремтливім плечі.
В болю захлинаюсь, в плачу я нестямно благаю:
Покинь мене, зрадь, але не мовчи, не мовчи!
Війною ти прийшов в країну барв і сонця…
Це дощ тебе впустив, я чула, він дав знак!
А світ – моє чотирьох пальцеве віконце
Начеплене на світоглядний гак.
Метал від слів – це твої перші кроки,
Безмежність погляду неначе у ЦерериІ пролунав могутній клич крізь роки:
Divide et impera!
Але тирани людських душ не вічні
І твоя влада пала, як колись той Рим.
Тепер ми просто люди, люди пересічні –
Ти душу випалив, та залишився дим…
прочтений: 7
раздел: стихи о любви
дата публикации: Dec 11, 2007
написать комментарий
сообщить о спаме
|
Ещё стихи
|