Ода ночі
Клеопатра
Як дивно ніч шумить сьогодні!
Велично й м’яко, мов журба…
Корону зір кладе в долоні
До бога снів, пітьми раба.
Як тихо листя розмовляє!
Воно шепоче про часи,
Коли не стане пекла, раю,
Коли нам скажуть :»Злість згаси!»
Як ніжно вітер повиває!
Голубить душу на шмаття.
Він відає про все, він знає
Мої думки, моє життя…
Як сумно дивиться на небо
Холодним світлом місяць-вій!
Не зможу жити я без тебе,
Безкраїй, темний ,світе мій!
Люблю тебе, о ночі оксамит,
Глибокою, трагічною любов’ю…
Люблю твій поклик, перший зліт!
Кладу себе в жертовник узголов’я.
прочтений: 4
раздел: пейзажная лирика
дата публикации: Dec 11, 2007
написать комментарий
сообщить о спаме
|
Ещё стихи
|