N.
Арина
Так незвично чекати на вічність,
Наче білая ця самота.
Так незвично, повір, - так незвично,
Що залишилась знову одна.
Так незвично тепер розуміти,
Що долоні твої - просто сон.
Так незвично, повір, мені жити,
Бо тепер мій помер телефон.
Так незвично ці сірії будні
Тягне довге моє життя.
Так незвично - і як же ми будем,
Знову будемо десь ти і я?
Так незвично чекати на вічність, -
Білий слід білої самоти.
Так незвично, повір, - так незвично
Розуміти, що в мене БУВ ти . . .
прочтений: 11
раздел: стихи о любви
дата публикации: Jul 4, 2007
написать комментарий
сообщить о спаме
|
Ещё стихи
|