Відгомін віків
Павлусик-Кузм"як
Вкраїни степ-ні краю.ні кінця,
Лиш ковили шовкова хвиля.
Далеких пращурів земля.
Крокує ген,за милю,миля.
Рясніють квіти у траві,
Все більше сині і червоні.
Летять у простір дикі коні,
Б"ють копитами по землі.
Кургани мріють в далині-
Кургани слави,чи могили?
Чи монументи це нескореній землі,
Чи скіфи голови зложили?
Схилились баби кам"яні.
Яких віків? Чиї посланці?
Мов павутиння свіжі шанці
Війни останньої,сумні.
Трава дзвенить,а чи мечі?
То вітра свист,а чи аркана?
Кольчуга тисне у плечі.
Все наяву це,чи омана?
Ні,не омана це,ні не омана-
Відгомін битв до нас летить.
Віків минулих стара рана
У серці нашому болить.
прочтений: 1
раздел: гражданская лирика
дата публикации: Aug 3, 2011
написать комментарий
сообщить о спаме
|
Ещё стихи
|