Хто ми ?
Павлусик-Кузм"як
Хто ми і звідки узялись ?
Чому в віках не загубились ?
Як називались ми колись ?
В народах інших чом не розчинились ?
Минуле наше-все питання
І важко відповідь знайти.
Де роду нашого світання
І звідки ми почали йти ?
Так,сидюхами ми не були,
Хоча й трималися землі.
Тисячоліття промайнули,
Слід загубився в їх пітьмі.
Кажуть що арьї ми,так мабуть арьї,
Що ми із півночі прийшли,
Колись іще в часи примарні.
А може з неба ми зійшли ?
Кажуть слов"яни ми-слов"яни.
Родів слов"янських ми сини.
І галичани ми й поляни
І всі Велесові сини.
І горді русичі-це ми.
Тепер же українцями зовемся.
Колись ми вийшли із пітьми
Над плином часу ми сміємся.
Були ми,є і будемо завжди,
Бо так накреслено нам Богом.
Дає нам сили вирватись з біди,
І сили йти по крученим дорогам.
прочтений: 13
раздел: гражданская лирика
дата публикации: Jul 26, 2011
написать комментарий
сообщить о спаме
|
Ещё стихи
|