Збираю камінці на хвилях
Ivan Panasenko (Ivanko)
Вітер ледь торкався листя,
мрійливо йдучи по воді,
у небо синє він дивився.
Аж раптом вітер десь пропав:
він в темні води погрузився…
Можливо страх мене пройняв
бо несподіваність буття
малює те, що не бажав!
В душі мелькнуло каяття:
«товариш мій на дно упав».
Вода стояла мертвим шовком-
холодним, поглинаючим тепло;
і птаха музика замовкла,
все зникло — в морок понесло.
Один, неначе в стогі сіна голка.
Збираю камінці на хвилях-
піднявся він і дно перевернув.
Із повінню, зрівнявся в милях-
несе її, розпилює; що сили дув.
Збираю камінці на хвилях…
(Ivan Panasenko, 2011)
В моєму блозі:
http://moivirshi.com.ua/blog/216.html
прочтений: 12
раздел: стихи о любви
дата публикации: Mar 18, 2011
написать комментарий
сообщить о спаме
|
Ещё стихи
|