Хочу спитати, Тобі щось сказати. Тебе вже, рідненька, нема

Валентина Николаевна

Я тепер за тобою не плачу
Я тобою, мамочка, горжусь,
Коли ж біль стискає, тяжко груди
Я за тебе Богу помолюсь.

Скільки горя і бід ти зазнала,
Помагала усім як могла,
Все життя ти нас ніжно плекала
І подяки за те не ждала

Ти і жала, й косила, й орала,
Піднімала колгосп із руїн
Ні дождавшись так званого раю,
Склавши натруджені руки,
Ти, стражденная, в землю лягла.

Спогади про неньку
Біль мойго серца,
Спогади про неньку-
То моя журба,
То гірко заплаче,
То ніжно озветься
Серця мого струна

Спи спокійно, мамо,
Що могла – зробила,
А що не зробила-
Не твоя вина.

Иду до тебе, мамо,
Де твоя могила,
Мовчазна могила
З вітром розмовля.

оценить стихотворение "Хочу спитати, Тобі щось сказати. Тебе вже, рідненька, нема"