ТОСТ
Виктор Прядко
Ты помнишь,подполковник,
Калмыкские пески,
Даурские морозы,
Туркменские пески...
А як заплющишь очі-
Фата морганою-
Бузок наче море
Попад левадою...
Служили мы Союзу
За совесть,не за страх,
Друзей теряли молча
В тех проклятых горах.
І лише Україну
Ти бачив у ві сні,
І вуса посивіли
І скроні наче сніг.
Мы пасынки в России,
Без дома и тепла,
А ненька Україна
Нас теж не обніма.
Панове офіцери!
За військо і за нас
Піднімемо по чарці
В наш історичний час.
прочтений: 4
раздел: экспериментальная поэзия
дата публикации: Jun 22, 2010
написать комментарий
сообщить о спаме
|
Ещё стихи
|