Байка про нещасну Україну
Паньшина
Вийшла заміж Україна за лихого ката,
Став він з неї знущатися, лиходій пихатий.
Зробив з неї проститутку , зробив маркетанку,
Обпоював дурним зіллям з вечора до ранку.
Як же гарно він стелився та не можна спати,
Потім в руки взяв сокиру і гайда рубати.
Одрубав їй русу косу, накрутив на любку,
Ще й примусив перед НАТО задирати юбку.
Як почала проситися мила Україна:
-Дай ти ж мені вольну волю, бо ти ж був людина.
-Я не дам тобі Країно, цвіти - процвітати,
Бо тоді мене повісить моя рідна мати.
Моя мати - Америка ,батько - жбан розбитий,
Одружили нас з тобою, щоб тебе згубити,
Відібрати в тебе хату , сестер отруїти,
Переїдемо з братами , будем вільно жити.
Сам із любкой любов крутить, обніма, цілує,
А в дружини сльози ллються, бо вона гидує,
- Де ж ви були, мої очі, сестри, де ходили?
Як ми в мою світлу хату, приймака пустили?
Тая любка ,злая баба, почала питати:
Зразу в ката, потім в неї : -Чия буде хата?
Україночка ,миленька, давай будем друзі,
Того ката замордуєм як свиню на лузі.
Україна мовчки сіла ,та й думати стала,
Не ходила б вона заміж, як би все це знала.
прочтений: 18
раздел: стихи на иностранных языках
дата публикации: Mar 5, 2009
написать комментарий
сообщить о спаме
|
Ещё стихи
|