Голодомор
Паньшина
Бабуся, ми до Вас прийшли у хату,
Щоб Ви згадали той далекий час,
Як в двері голод увійшов горбатий,
Хто Вас тоді від смерті лютой спас?
Я набудь зараз і не зможу говорити,
Вже треті сутки як не бачила харчів,
Та і суглобів старих не зігріти,
Заклякли руки від страшенних холодів.
Та ні, бабусю ми питаєм про давнішнє,
Про те як в тридцять третьому ,колись,
Ви їли затірки, а може і щось гірше,
Як був голодомор, як Ви спаслись?
Як був голодомор то було лячно…
Та пенсію вже тиждень не несуть,
І ліків накупити треба срочно,
Мабуть помру, та вже не в цьому суть.
Ну що Ви бабцю, Ви не зрозуміли,
Це все було не зараз, а тоді…
Як москалі у нас зубами впились,
Як нас згноїть хотіли на корні.
А москалі, та я ж сама москалька,
Ми в тридцять першому приїхали сюди,
Я вийшла заміж за свого Михалька,
То він мене привіз із Костроми.
Да, голод був, він знищів всі родини
Що мешкали на хуторі у нас,
Та й в Костромі померла та дитина
Що народилася у Душечки в той час.
Ах,діточки! Зігрітись мені треба,
То може вже й по мене дзвони б’ють,
Я чула в Києві з’явився хрест до неба,
А біля нього булки роздають!
Ви переплутали бабуню все на світі,
Напевне з голоду Ваш розум помутнів.
Ви маєте щасливо зараз жити,
А Ви розплакались, як наче хтось просив.
Наш президенте, може годі, досить!
Наставили «голодних» вже хрестів.
Подумайте про тих, хто зараз просить,
Про тих, хто гордий був і не просив.
прочтений: 19
раздел: стихи на иностранных языках
дата публикации: Feb 10, 2009
написать комментарий
сообщить о спаме
|
Ещё стихи
|