Пам’яті прадіда Василя

Лана Фишер

І пролунав пекельний гул:
«війна, війна!!!» - весь світ почув
Назад немає вороття
Одне лиш гасло – «За життя!»

Забіг до хати тракторист
Взяв шапку, хліб, паперу лист
Обсвідчився дружині він в коханні,
Немов уперше, а воно – в останнє

І пригорнув до серця трьох діток
Він їх згадає в свій останній вдох
Поцілував і проказав наставу:
«допомагайте мамі» - і його не стало…

Не розуміли діти в чому суть
Не розуміли політичних спорів муть
Лишень пережили голодомор
Та й знову смерть, та й знову кров

Тікали полем, через гай, лісами
«Тікай додому!» - і йому казали
На те вів відповів відважно:
«Якщо не я, то хто за них поляже?»

Вже сорок третій – підростали діти
Згоріла хата – ніде зиму жити
Минуло й літо – а листів немає
Хтось скаже: «вбили», та вона чекає…

Піж феєрверки гучні святкували славу
«Перемогли фашистів!» - по землі лунало
Спадали сльози чорним зорепадом
«Погиб в бою солдат под Сталинградом»

Пройшли роки – нас більше стало
Ми відчуваєм біль і розумієм славу
Тепер все інше – краще чи складніше
Та ми живем, а це – найголовніше!

На обеліску братської могили
Перелік прізвищ, котрих схоронили
Їх рідко хто тепер усі читає
Дідусь Василь, - тебе ми пам’ятаєм!

оценить стихотворение "Пам’яті прадіда Василя"

комментарии

комментарий rasita (дата: 20-Oct-2008)
тема: Отлично!
комментарий: Отлично! Почаще бы нам вспоминать, как плечом к плечу стояли, скольких потеряли, оплакали... Может, перестанем тогда земли делить на клочки и биться за надуманные проблемы!